1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

  Facebook

У 1920 р. госпіталь відновлюється від руйнувань після громадянської війни.
У 1921-22р. інфекційне відділення розташовувалося поза територією госпіталю у Прозоровсікій вежі, а у 1923р. воно переводиться на територію госпіталю. Начальниками відділення у цей період були професори Бушуєв, Ребров, Кондратьєв.
У 1923р. начальником відділення був призначений бригадний лікар А.И. Воінственський - який багато працював задля удосконалення матеріальної бази, професійної підготовки лікарів, середнього і молодшого мед. персоналу.
У 1928р. госпіталь перетворюється в “окружний військовий госпіталь України” на 1000 ліжок. Це був 1-й окружний госпіталь на Україні.
У 1937р. при діяльній участі А.П. Воінственського для інфекційних хворих побудований нинішній будинок з боксованим плануванням. При ньому були обладнані і функціонували: лабораторія, рентгенівський і фізіотерапевтичний кабінети, перев'язувальна і мала операційна. Відділення стало навчальною базою для курсантів Військово-медичної академії, Військово-медичного училища.
З 1937р. почалося застосування у фтизіатричному відділенні штучного пневмотораксу, пневмоперитонеума /колапсотерапії/. Ініціаторами цих методик були начальник інфекційного відділення А.П. Воінственський і старший ординатор військовий лікар 1 рангу А.П. Вовк.
З початком ВВВ (1941 - 1945р.р.) - інфекційне відділення припинило роботу. Так, 9 липня 1941р. госпіталь був евакуйований у м. Харків, 13 вересня 1941р. - у м. Томськ як спеціалізований заклад у складі МЕП-47 Сибірського військового округу.
За роки ВВВ - співробітники госпіталю надали медичну допомогу більш 60 000 поранених і хворих. 81% що лікувалися повернулися на фронт. У даний період його колектив вніс великий вклад у боротьбу з інфекційними захворюваннями, характерними для воєнного часу (черевний, висипний і поворотний тифи).
У період війни терапевти госпіталю не припиняли ведення наукової праці, за допомогою консультанта госпіталю, професора М.М. Губергрица.
У 1944р. госпіталь повернувся з евакуації до місця постійної дислокації у м. Київ.
У 1944р. під керівництвом полковника м/с А.П. Воінственського відновлюється інфекційне відділення, що розпочало свою діяльність у 1945р.
З 1946р. в госпіталі була введена посада головного терапевта, що зайняв Г.И. Бурчинський, який очолив роботу всіх терапевтичних відділень. У цей період терапевтичний сектор був представлений 2 терапевтичними, інфекційним та туберкульозним відділеннями.
У 1961 році інфекційне відділення складалося з 2 відділень.
У 1965 році відповідно до Директиви Генерального штабу ЗС СРСР на базі Київського окружного військового госпіталю був сформований 382 військовий госпіталь для особливо небезпечних інфекцій, очолюваний М.М. Городецьким, що був передислокований авіаційним транспортом у Каракалпацьке вогнище холери.
3 серпня 1970р. у м. Києві був сформований «Інфекційний польовий пересувний госпіталь для надання допомоги населенню Астраханської області у ліквідації епідемії холери». 5 серпня 1970р. госпіталь був передислокований авіацією у м. Астрахань, розгорнувся у селищі Оранжереї, Ікрянінського району і 6 серпня 1970р. прийняв перших хворих. 19 вересня 1970р. госпіталь завершив свою роботу.
Ці госпіталі успішно виконали завдання керівництва СРСР: були вивчені клінічні особливості сучасної холери «Ель-Тор» і застосовані сучасні методи етіотропного і патогенетичного лікування хворих холерою. У роботі госпіталів брали участь інфекціоністи Київського військового округу (лікар А. Лукавий, медсестри В. Кожедуб, В. Коломийченко, В. Мурогіна, лаборант А. Засонова). Досвід роботи госпіталю в 1965 році був узагальнений М.М. Городецьким у кандидатській дисертації і розроблений новий штат інфекційного госпіталю особливо небезпечних інфекцій (ІГОНІ) на 200 ліжок.
З 1984р. ведеться будівництво зимового саду у інфекційному відділенні за допомогою шефів і АПО ім. С. Корольова, 2-поверхової прибудови до інфекційного корпуса на 6 боксів, установка крупнокадрового флюорографа /110*110 мм/.
Не пройшла повз госпіталь і аварія на Чорнобильської атомної електростанції. З перших її годин була сформована і відправлена у зону зараження медична бригада й у наступному виїжджали медики.
На підставі Директиви Головного штабу ЗС України від 1992р. 408 окружний військовий госпіталь з 1 листопаду 1992 р. перейменований у Головний військовий Ордена Червоної Зірки клінічний госпіталь МО України.
У 1993р. організований інфекційний центр, а з 1996р. сформована клініка інфекційних хвороб.
У інфекційних відділеннях трудилися і продовжують працювати досвідчені й поважні лікарі, яким постійно приходиться вести боротьбу з невидимим і підступним ворогом.
Один із них, «лікар від Бога» - М.М. Городецький, який закінчив Військово-медичну академію, кілька років служив лікарем у військах, а в подальшому на різних посадах у 408 ОВГ, нині ГВМКЦ «ГВКГ». За сумлінну роботу, за мужні і самовіддані дії під час ліквідації вогнищ холери і дифтерії, високу лікарську кваліфікацію він нагороджений хрестом «Знак пошани», «За мужність».
Начальниками інфекційних відділень були:
А.П. Воінственський 1923 - 1937 р., Авдєєв 1949 - 1952р., В.К. Казьмін 1952 - 1954р., К.Г.Тахчі 1955 - 1957р., Е.М. Алукер-Воінственська 1956 - 1959р., К.Л. Терман 1959 - 1969р., М.Ф. Топорков 1961 - 1966р., А.І. Кляус 1966 - 1969р., М.М. Городецький з 1968 по 2003р., В.С. Стельмах 1970 -1982р., О.О. Ярков 1982 - 1987р., В.Д. Дегтярьов 1987 - 1993р., С.А. Величко 1992 - 1996р.
В.І. Трихліб - начальник відділення реанімації для інфекційних хворих з 1995 по 1996р., В.Ю. Хиль, що очолює ВРІТ ІХ по теперішній час.
В.А. Пруський начальник відділення кишкових інфекцій - з 1992р. по 2005р.
В.І. Лисько начальник відділення повітряно-краплинних інфекцій з 1996 - по 2004р.
З 2003р. начальник клініки В.І. Трихліб, який став послідовником М.М.Городецького.
Разом з ними у різні роки працювали лікарі: Колесникова, Бородянська, Р.Н. Караваєва, А.А. Насєдкіна, А.С. Литовченко, В.И. Горбоконь, Бобрів, Л.А. Коломійчук, В.І. Курпіта та І.І. Цівина, а також медичні сестри: Фірсова, Юркова, Пятницька, Матросова, Котовська та ін.
Лікарем-інфекціоністом поліклініки продовжує плідно працювати досвідчений лікар А.І. Коркач.

У відділеннях постійно удосконалюється матеріально-технічна база, на її основі впроваджуються нові ефективні методи у комплексному лікуванні, розширюються показання для її застосування з метою профілактики попередження розвитку критичних станів і важких ускладнень. Робота у відділеннях побудована на активне виявлення в хворих передумов, тих які вимагають інтенсивної терапії, що дозволяє домагатися сприятливих результатів при лікуванні інфекційних хворих, і що важливо, - навіть знаходяться у вкрай важкому стані. Виходом узагальнення результатів лікування стала публікація багатьох наукових праць, ведеться робота над дисертаційними темами, зроблені доповіді на різних форумах - зборах головних інфекціоністів військових округів, груп військ і флотів, на з'їздах інфекціоністів. З 1982р. проводиться співробітництво і спільна робота з Київським НДІ епідеміології й інфекційних хвороб - по попередженню захворювань вірусним гепатитом у закритих колективах; з Ленінградським НДІ вакцин і сироваток по профілактиці менінгококової інфекції у великих колективах; з «Біотехнологом» по імунопрофілактиці, лікуванню деяких вірусних захворювань; проводяться клінічні іспити різних препаратів.

<